Loading...

Телеольгінократія проти твіттерократії

8 февраля 2019


Росії так і не вдалося розмити поняття правди, розмазати її до стану плями Роршаха

Сучасна світова політика дедалі частіше намагається підкорити собі віртуальний простір, адже за його допомогою можна вести боротьбу не тільки за цілком реальні речі, а й за нематеріальні, котрі відіграють в нашому житті щораз вагомішу роль. І якщо раніше інструментами для досягнення такої мети слугували книги, телевізія тощо, то нові технології та комунікації дозволяють використовувати значно ширший арсенал методів і засобів. Виграшність використання таких засобів полягає в тому, що ворог може навіть не здогадуватися про те, що його обдурено.

Для нових методів потрібні й нові ідеології та системи, у межах яких все це могло б функціонувати. Однією з основних особливостей епохи постправди є точка зору, нібито в кожного своя правда. При цьому потрібно не забувати звинувачувати всіх інших у брехні. Як і водночас нагадувати про те, що кожна суб’єктивна версія не лише має право на життя, а й є для когось правдою.

Дослідники медій багато років тому охрестили режими, котрі намагаються керувати своїми народами за допомогою ТБ, «телекратією». Проте за цей час Кремль, який завше радо послуговувався телевізійною пропагандою для промивання мізків народові, вийшов за такі вутлі рамки.

Авторитарні режими, налякані впливом «соціалок» на протестні події «Арабської весни», Євромайдану, мітингів у Венесуелі, Гонконзі та інших регіонах, вирішили, що звіра соціальних мереж потрібно приборкати, а ще краще – приручити. Тож, аби перестрахуватися, Кремль взявся за роботу з новими медіями.

Так телекратія для внутрішнього споживача перетворилася на гібридного монстра, схрещеного з ботократією/тролекратією та хакерократією, аби впливати на політику інших країн, втручатися у вибори, упокорювати ненависних активістів і дезорієнтувати зовнішню аудиторію. Аби запліднити останні мізки хробачком сумнівів до власних урядів та політиків. До західних цінностей та свобод. При цьому залишатися в тіні, ніби нічого до того не має.

Телекратія – це режим, де все підпорядковано одному. Де місце для альтернативної точки зору лиш на маргінесах, у ролі цапа-відбувайла, котрого публічно цькують, як відбувається на більшости російських політичних телешоу. Ботократія – це ілюзія багатоголосся, насправді ж це какофонія, щоб зіпсувати мелодію правди.

Путін та його спін-доктори занурили світ в епоху постправди. Цим самим долучились до того, аби в США перемогу на президентських виборах міг здобути Дональд Трамп, який швидко освоїв основні постулати доби та як отримати із цього всього зиск. Він став ледь не ідеальним втіленням часу, бо так хвацько говорить щось, а тоді заперечує се, а потім заперечує заперечене й каже, що заплутався в запереченнях, що годі вже все це розплутати, розтлумачити чи якось йому заперечити.

Тому Кремль наче й радіє Трампові, але сам до кінця не розуміє, чи точно є чому радіти, бо так само заплутується у Трампових словах та поправках до них, мов у поворотах сюжету латиноамериканської мильної опери.

При использовании материалов сайта гиперссылка на pavlonews.info обязательна

No comments yet.

Имя (required)
E-mail (required - never shown publicly)
URI
Your Comment (уменьшить размер | увеличить размер) Вы можете использовать теги <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong> в своих комментариях.