Loading...

Обряд весілля в селі Кочережни 1914 року

10 августа 2011

Розповідає жителька с.Кочережки Домалега Євдокія Степанівна, 14 березня 1922 року народження. (Згадувала зі слів матері Василенко Ївги Іванівни, по-вуличному Рибки, 6 січня 1896 року народження).
Мати жила у великій родині (в одній хаті проживало 9 чоловік). — Одного дня в домівці Степананареченого Ївги, батько каже, он твою дівку сватать пішли, а він каже, що вона любить мене і за іншого не піде. Так і сталося, прийшли інші свати, а Ївга їм відмовила. А через тиждень прийшов сватать наречений Степан. Коли ходили сватать, пісень не співали. Ішли з хлібиною на вишиваному рушнику. Жінки не ходили зовсім — тільки батько, старости і наречений. Наречена виходила, в’язала їх рушниками — тобто давала згоду, що вона не проти заміж. Обов’язково на сватанні обмінювались хлібом. Євдокія Степанівна розповідає, що за тиждень до весілля молода з подругами запрошує на весілля, цей тиждень вона «ходить в квітах», тобто надіває вінок зі стрічками. І, як запрошення, була маленька спечена шишечка, молода запрошувала тільки свою рідню, а молодий запрошував свою. Перед весіллям у суботу (бо тоді гуляли весілля у неділю і понеділок) молода запрошувала всіх подруг і друзів до своєї домівки, був і наречений. Гуляли «вечорниці», наряджали соснове гільце, «вкрашали» цукерками, бубликами, стрічками. Довго співали, танцювали під гармошку, обов’язково сідали вечеряти. Молоді, подруги та друзі, гуляли в суботу, а в неділю — тільки родичі: бабусі, дідусі, хрещені, двоюрідні брати, сестри, дядьки, тітки, сусіди. В хаті було повно дорослих людей, а діти та підлітки заглядали по вікнах.
Розпочиналось весілля з того, що молодий приїздить на конях з боярином, заходить до домівки, виводить наречену з двору і дає викуп за неї (гроші). Потім молодий забирає молоду, і вони їдуть на конях з боярином і дружкою до церкви, там вони розписуються і вінчаються, до церкви, крім молодих і дружків, не заходив ніхто. 3 церкви їдуть до молодої, там сідають з гостями за стіл.
В молодої раніше не «дарували», тому що вважалося, що «дарувати» треба на горілці молодого, бо, як це могло бути: «молоду забрав, ще й на горілці молодої дарувать». Молоді трішечки сидять за столом, потім їх проводять мати і батько з двору до молодого. Тут теж садовлять за стіл, а коли встають і починають танцювати, молодий їде по тещу. 3 ними ідуть і всі гості у дім молодого. Там їх всіх саджають до столу і починається дарування молодих. Як подарували, родичі молодого починак)ть викидати з сіней старі макітри, горщики, глечики, стуком у вікна виганяють сватів з двору. Свати збираються додому і вже вдома гуляють. В понеділок зранку мазали всім, хто був на весіллі, вікна білою глинокь переодягаються в різні костюми, і цей день називають «цигани».
Обов’язково ходили свати перевдягнені до молодого, їхні цигани — до батьків молодої, теж гуляли і танцювали. Після весілля жили в молодого, а якщо була в молодого велика сім’ я, то «отділяли» — купували хату, давали корову та волів. На дівчат землі не давали, землю давали тільки на чоловіків.
Павлоград, ТН Экспресс

При использовании материалов сайта гиперссылка на pavlonews.info обязательна

Комментариев нет.

Имя (обязательно)
E-mail (required - never shown publicly)
URI
Ваш комментарий (уменьшить размер | увеличить размер) Вы можете использовать теги <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong> в своих комментариях.